Тимчасове посвідчення водія у разі втрати або викрадення українського посвідчення водія
Деректива Регламент (ЄС) 2022/1280 Європейського Парламенту та Ради від 18 липня 2022 року про встановлення конкретних тимчасових заходів у зв’язку з російським вторгненням в Україну щодо документів водія, виданих Україною відповідно до її законодавства
Посилання: DOUE-L-2022-81125
ОРИГІНАЛЬНИЙ ТЕКСТ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 91,
Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,
Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,
Після консультацій з Європейським економічно-соціальним комітетом,
Після консультацій з Комітетом регіонів,
Діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури (1),
Враховуючи наступне:
| (1) | 24 лютого 2022 року збройні сили Росії розпочали повномасштабне вторгнення в Україну в різних точках з території Російської Федерації, Білорусі та непідконтрольних уряду територій України. У результаті значні території України стали зонами збройного конфлікту, звідки втекли або тікають мільйони людей. |
| (2) | Внаслідок цієї неспровокованої та невиправданої військової агресії проти України мільйони людей були переміщені. У відповідь Рада вперше, відповідно до Директиви Ради 2001/55/ЄC (2), встановила існування масового припливу до Союзу переміщених осіб, які були змушені покинути Україну внаслідок збройного конфлікту, ухваливши Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2022/382 (3), яке визначає категорії переміщених осіб, які мають право в межах Союзу на тимчасовий захист або адекватний захист відповідно до національного законодавства. |
| (3) | Водійські права покращують мобільність їх власників і полегшують їхнє повсякденне життя, дозволяючи їм керувати транспортними засобами. Щоб працювати професійним водієм у сфері вантажних та пасажирських перевезень у компанії, заснованій в ЄС, потрібен сертифікат про професійну підготовку. У поточному контексті ці два типи документів заохочують людей, які користуються тимчасовим або адекватним захистом згідно з національним законодавством, брати участь в економічній і соціальній діяльності в новому середовищі. |
| (4) | Відповідно до Додатку XXXII до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Європейським Співтовариством та їх державами-членами, з одного боку, та Україною, з іншого (4), Україна наблизила своє законодавство до положень Директиви 2003/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради (5), зокрема, щоб дозволити видачу відповідних сертифікатів професійної компетентності водіям автобусів і вантажівок, які здійснюють міжнародні рейси. |
| (5) | Конвенція про дорожній рух, укладена у Відні 8 листопада 1968 року (далі – Віденська конвенція про дорожній рух), учасницею якої є Україна, передбачає певні правила, що дозволяють визнавати водійські права за певних умов. Однак не всі держави-члени є учасниками Конвенції. Крім того, наразі немає узгоджених рамок ЄС для обміну водійських прав або сертифікатів професійної компетентності, виданих третіми країнами, такими як Україна. Вимоги щодо можливості обміну водійських прав в основному викладені в національному законодавстві держав-членів або в двосторонніх угодах, що діють між цими державами-членами та Україною. Різні вимоги в державах-членах, зокрема щодо визнання водійських прав і сертифікатів про професійну компетентність, можуть негативно вплинути на життя та свободи переміщених осіб, які тікають від військової агресії Росії проти України, у той час, коли ці люди є особливо вразливими. |
| (6) | У цьому контексті доцільно мати загальну систему ЄС для визнання водійських посвідчень, виданих Україною та власниками яких є особи, які користуються тимчасовим або належним захистом згідно з національним законодавством. Щоб зменшити навантаження на таких осіб та органи влади держав-членів, посвідчення водія, належним чином видані Україною таким особам, мають визнаватися протягом періоду тимчасового захисту без необхідності їх власникам обмінювати. |
| (7) | Віденська конвенція про дорожній рух вимагає від власників водійських прав пред’явити міжнародне водійське посвідчення для визнання їхніх прав водіння в певних випадках. Від таких власників можуть також вимагати надати завірений переклад своїх водійських прав. Однак ці вимоги створюють непропорційний тягар для переміщених осіб з України і, у багатьох випадках, навряд чи будуть виконані. Таким чином, від осіб, які користуються тимчасовим або належним захистом згідно з національним законодавством, не слід вимагати надання таких документів на території Союзу. Таке визнання слід розуміти без шкоди для застосування кримінальних і поліцейських правил, з урахуванням принципу територіальності. |
| (8) | Незважаючи на те, що Україна вже наблизила своє національне законодавство до Директиви 2003/59/ЄС щодо водіїв, які займаються міжнародними перевезеннями, українські професійні водії, які бажають працювати на автотранспортних підприємствах, заснованих у Союзі, все ще повинні пройти відповідну кваліфікацію та підготовку в державі-члені. Таким чином, держави-члени повинні мати можливість видавати відповідним особам кваліфікаційну картку водія, зазначену в Директиві 2003/59/ЄС, або повинні мати можливість вводити у відповідні водійські права спеціальний тимчасовий код Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» для осіб, які користуються тимчасовим або належним захистом згідно з національним законодавством і які мають кваліфікаційну картку водія, видану Україною відповідно до національного законодавства України, щоб надати особам стосувались тимчасових прав, подібних до тих, які має особа, яка має кваліфікацію виконувати діяльність водіння, яка регулюється статтею 1 Директиви 2003/59/ЄС. З цією метою держави-члени можуть прийняти національні правила, що встановлюють обсяг і тривалість обов’язкового подальшого навчання та наступного іспиту, щоб гарантувати, що відповідні особи дотримуються правил Директиви 2003/59/ЄС. У разі визнання кваліфікаційної картки водія, виданої Україною, втраченою або викраденою, держави-члени повинні мати можливість перевірити, включно з компетентними українськими органами, чи має відповідна особа дійсний сертифікат професійної придатності, виданий Україною. Як додатковий захід, повинна бути можливість ввести спеціальний тимчасовий код Союзу в посвідчення водія, видане водієві. |
| (9) | Оскільки водійські права та кваліфікаційні картки водія зазвичай мають обмежений термін дії, їх необхідно періодично оновлювати. Нинішня ситуація не дозволяє Україні нормально виконувати покладені на неї завдання, тому вона може бути не в змозі оновити існуючі розпорядчі документи. Тому держави-члени повинні брати до уваги будь-яку інформацію, яку Україна може надати їм і Комісії через офіційні канали. |
| (10) | Обставини втечі від війни часто включають втрату або крадіжку водійських прав або їх залишення в зоні бойових дій без можливості негайного повернення. У таких випадках державам-членам слід дозволити видавати тимчасові водійські права замість оригіналів протягом періоду тимчасового захисту, за умови, що компетентні органи держав-членів зможуть перевірити інформацію, надану переміщеними особами, наприклад, шляхом доступу до українських національних реєстрів. Такі тимчасові водійські права мають бути взаємно визнані в межах Союзу, а їх адміністративна дійсність не повинна перевищувати строку тимчасового захисту. |
| (11) | Видача тимчасових посвідчень водія у разі втрати або викрадення українського посвідчення водія та встановлення додаткового обов’язкового навчання для власників кваліфікаційної картки водія є необов’язковими заходами, які можуть потребувати пропорційних національних примусових заходів. Такі національні заходи мають бути ухвалені відповідно до відповідних процедур, встановлених у кожній державі-члені. |
| (12) | Боротьба з шахрайством і підробками має важливе значення для підтримки безпеки дорожнього руху та забезпечення дотримання закону. У зв’язку з цим імплементація цього Регламенту має супроводжуватися адміністративним співробітництвом між Україною та Союзом з метою підтримки перевірки дійсності та автентичності документів водія, виданих Україною. |
| (13) | Оскільки мета цього Регламенту не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, а, швидше, через масштаб і наслідки дії, може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може прийняти заходи відповідно до принципу субсидіарності, як викладено в статті 5 Договору про Європейський Союз (TEU). Відповідно до принципу пропорційності, викладеного у цій статті, цей Регламент не виходить за межі того, що необхідно для досягнення цієї мети. |
| (14) | Щоб мінімізувати адміністративне навантаження на держави-члени та уникнути багаторазових продовжень, дата закінчення терміну дії, зазначена в документах водія, виданих відповідно до цього Регламенту, повинна відповідати наразі максимально можливому терміну тимчасового захисту для осіб, переміщених з України, з урахуванням можливого продовження відповідно до статті 4 Директиви 2001/55/ЄС. Однак, незалежно від терміну дії, зазначеного в документах, термін їх дії повинен відповідати тривалості тимчасового захисту. |
| (15) | Враховуючи російське вторгнення в Україну та терміновість встановлення спеціальних і тимчасових заходів щодо водійських документів, виданих Україною відповідно до її законодавства, доцільно застосувати відступ від восьмитижневого періоду, передбаченого статтею 4 Протоколу 1 про роль національних парламентів у Європейському Союзі, доданого до ДЄС, до Договору про функціонування Європейського Союзу та до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії. |
| (16) | З огляду на необхідність негайно встановити конкретні та тимчасові заходи щодо водійських документів, виданих Україною відповідно до її законодавства, цей Регламент має набрати чинності в терміновому порядку через п’ять днів після його публікації в Офіційному журналі Європейського Союзу. |
| (17) | Враховуючи виняткові обставини, що виправдовують цей Регламент, і конкретні цілі, які переслідуються, його застосування повинно бути обмежено в часі. |
УХВАЛИЛИ ЦЮ РЕГЛАМЕНТУ:
Стаття 1
Об’єкт
Цей Регламент встановлює конкретні тимчасові заходи, які застосовуються до документів водія, виданих Україною відповідно до її законодавства та зберігаються особами, які користуються тимчасовим або належним захистом згідно з національним законодавством відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382.
Стаття 2
Визначення
Для цілей цього Регламенту “документи водія, видані в Україні” означають:
| до) | Посвідчення водія, видані в Україні, які засвідчують, що водій має право керувати транспортними засобами відповідно до законодавства України та на яких умовах, або |
| б) | кваліфікаційні картки водія, видані Україною відповідно до її національного законодавства, прийнятого для імплементації Директиви 2003/59/ЄС, згідно зі статтею 368(1) і Додатком XXXII до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Європейським Співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з одного боку, та Україною, з іншого боку, для водіїв дорожніх транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення вантажів або пасажирів, які підпадають під сферу дії цього Директива. |
Стаття 3
Визнання водійських прав, виданих в Україні
1. Дійсні водійські права, видані Україною, визнаються на території Союзу, де їхні власники користуються тимчасовим або належним захистом відповідно до національного законодавства відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382, доки такий тимчасовий захист не припинить застосовуватися. Це визнання не обмежує застосування національних положень, що стосуються обмеження, призупинення, позбавлення або анулювання права керування на території цієї держави-члена відповідно до принципу територіальності в кримінальному та поліцейському праві.
2. Якщо особа, яка користується тимчасовим захистом або належним захистом згідно з національним законодавством відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382, має дійсне водійське посвідчення, видане в Україні, держави-члени не вимагають пред’явлення його завіреного перекладу або міжнародного водійського посвідчення, зазначеного в статті 41(2) Віденської конвенції про дорожній рух. Держави-члени можуть вимагати пред’явлення паспорта, документа на тимчасове проживання або іншого відповідного документа для підтвердження особи власника водійського посвідчення.
Стаття 4
Кваліфікаційні картки та посвідчення водія
1. На запит особи, яка має кваліфікаційну картку водія, видану Україною, як зазначено у статті 2(b) цього Регламенту, яка користується тимчасовим захистом або належним захистом згідно з національним законодавством відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382, держава-член, у якій цій особі надано дозвіл на тимчасове проживання, або держава-член, у якій ця особа користується належним захистом відповідно до національного законодавства може:
| до) | шляхом відступу від пункту 12 Додатку I до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради (6), введіть спеціальний тимчасовий код Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)», який має таке значення: «Водій, який має сертифікат професійної компетентності, що відповідає зобов’язанню щодо професійної компетентності – спеціальний випуск, дійсний лише протягом періоду тимчасового захисту», у полі 12 сторінки 2 посвідчення водія відповідної особи, за умови, що ця особа також має посвідчення водія, яке відповідає зразку Союзу, видане цією державою-членом; або |
| б) | видати цій особі кваліфікаційну картку водія зі спеціальним тимчасовим кодом Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» у полі 10 на звороті відповідно до статті 10(1) Директиви 2003/59/ЄС. |
Як відступ від статті 10(2) Директиви 2003/59/ЄС, водій, який користується тимчасовим або належним захистом згідно з національним законодавством і який має кваліфікаційну картку водія, видану Україною для перевезення вантажів автомобільним транспортом, також має право продемонструвати, що він або вона володіє кваліфікацією та підготовкою, зазначеними в параграфі 4 цієї статті, за допомогою посвідчення водія, передбаченого Регламентом (ЄС) № 1072/2009 Європейського Парламенту та (7) Ради, за умови, що він має код Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)».
Для цілей цього Регламенту держава-член, що видає сертифікат, повинна вказати код Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» у розділі зауважень у свідоцтві водія відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 1072/2009, якщо відповідний власник відповідав вимогам щодо навчання та іспиту та мінімальним стандартам фізичної та розумової придатності, передбаченим цією статтею.
2. Кваліфікаційні картки водія та записи, внесені до водійських посвідчень, зазначених у пунктах (a) і (b) параграфа 1 цієї статті, і сертифікати водія, зазначені у другому абзаці параграфа 1 цієї статті, взаємно визнаються на території Союзу. Власники таких водійських кваліфікаційних карток, водійських посвідчень із тимчасовим спеціальним кодом Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» або посвідчення водія з тимчасовим спеціальним кодом Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» вважаються такими, що виконали обов’язкову початкову кваліфікаційну вимогу для здійснення діяльності водіння, викладену в статті 3 Директива 2003/59/EC.
3. Без шкоди для майбутніх актів Союзу, що стосуються тривалості тимчасового захисту, шляхом відступу від пунктів 4(b) і 11 Додатку I до Директиви 2006/126/ЄС і пункту 4(b) Додатку II до Директиви 2003/59/ЄС, дата закінчення терміну дії таких кваліфікаційних карток водія або тих, що додаються до тимчасового спеціального коду Союзу внесено до водійських прав 6 березня 2025 року.
Проте, незалежно від дати, зазначеної в таких документах, їх адміністративна дійсність відповідатиме тривалості тимчасового захисту для переміщених осіб з України, як це передбачено статтею 4 Директиви 2001/55/ЄС, тривалості належного захисту відповідно до національного законодавства власника або періоду дії водійського посвідчення, залежно від того, що закінчується раніше. Власник буде належним чином поінформований про таке обмеження.
4. Перед видачею кваліфікаційної картки водія або введенням тимчасового спеціального коду Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» у посвідченні водія чи водійському посвідченні, зазначених у параграфі 1 цієї статті, держави-члени вимагають від власника кваліфікаційної картки водія, виданої Україною, про яку йдеться у статті 2(b), щоб він пройшов обов’язкове подальше навчання, що завершується іспитом, щоб переконатися, що водій має рівень знань, який вимагається розділом 1 Додатку I до Директиви 2003/59/EC.
Тривалість обов’язкового додаткового навчання має складати щонайменше тридцять п’ять годин і не більше ніж шістдесят годин, з яких щонайменше дві з половиною години мають бути індивідуальне водіння, як зазначено в Додатку I, Секція 2, пункт 2.1, Директиви 2003/59/ЄС. Це навчання може надаватися як обов’язкове безперервне навчання, як зазначено в Додатку I, Розділ 4, Директиви 2003/59/ЄС. Що стосується навчання, яке необхідно брати до уваги в цьому контексті, наголос повинен бути зроблений на отриманні водієм знань про правила, викладені в Регламенті (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради (8).
Наприкінці цього навчання компетентні органи держав-членів або призначена ними організація піддають водія письмовому чи усному іспиту або комп’ютерному іспиту, який проводиться у визначеному екзаменаційному центрі.
Держави-члени інформують Комісію про національні правила, прийняті відповідно до цього параграфа, перед тим, як видавати кваліфікаційну картку водія або робити запис у посвідченні водія, згаданому в параграфі 1.
5. У разі втрати або викрадення кваліфікаційної картки водія, зазначеної в статті 2(b) цього Регламенту, власником якої є особа, яка користується тимчасовим або належним захистом відповідно до національного законодавства відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382, держава-член, у якій цій особі надано дозвіл на тимчасове проживання або в якій ця особа користується належним захистом відповідно до національне законодавство може, на прохання такої особи, також перевірити за допомогою компетентних органів України, що ця особа має дійсний сертифікат про професійну придатність, виданий Україною відповідно до її національного законодавства, і не володіє документом, реєстрація чи видача якого згідно з пунктом 1 цієї статті була здійснена іншою державою-членом.
Після проведення такої перевірки відповідна держава-член може видати кваліфікаційну картку водія або ввести спеціальний тимчасовий код Союзу «95.01 (макс. 6.3.2025)» у водійських правах або сертифікаті відповідно до процедур, викладених у параграфах 1-4.
6. Якщо особа, зазначена в параграфі 1 цієї статті, не має посвідчення водія відповідно до зразка Союзу, виданого державою-членом, держави-члени повинні вимагати проходження іспиту із застосуванням мінімальних стандартів фізичної та розумової придатності відповідно до національного законодавства, ухваленого для транспонування Додатку III до Директиви 2006/126/ЄС перед видачею кваліфікаційної картки водія або введенням спеціального тимчасового коду Союзу в посвідченні водія відповідно до цієї статті.
7. Після закінчення періоду тимчасового захисту для осіб, переміщених з України, зазначеного у статті 4 Директиви 2001/55/ЄС, кваліфікаційні картки водія, посвідчення водія, видані державами-членами, та спеціальні тимчасові коди, внесені до посвідчень водія, втрачають силу відповідно до цієї статті.
Стаття 5
Продовження терміну дії прострочених документів водія, виданих в Україні
Без шкоди для статей 3, 4 і 6, якщо Україна приймає рішення про продовження терміну дії документів водія, виданих Україною та термін дії яких закінчився після 31 грудня 2021 року, держави-члени повинні, для цілей статей 3, 4 і 6, вважати власників відповідних документів водія, виданих Україною, такими, що мають дійсні документи, за умови, що Україна інформує Комісію та держави-члени про своє рішення продовжити термін дії цих документів водія. Ця інформація буде передана відповідними офіційними каналами.
Стаття 6
Втрата або викрадення водійських прав, виданих в Україні
1. Якщо особа, яка користується тимчасовим захистом або адекватним захистом згідно з національним законодавством відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382, заявляє, що її або її водійські права були втрачені або викрадені, держава-член, у якій цій особі надано дозвіл на тимчасове проживання або в якій ця особа користується належним захистом згідно з національним законодавством, може, на прохання такої особи, також звернутися до компетентні органи України, права керування, набуті цією особою відповідно до законодавства, що діє в Україні, і що жодна інша держава-член ще не видала цій особі посвідчення водія відповідно до цієї статті, зокрема, щоб переконатися, що посвідчення водія не було обмежено, призупинено або вилучено.
2. Як відступ від статті 11(6) Директиви 2006/126/ЄС, після проведення перевірки, зазначеної в частині 1 цієї статті, держава-член може видати посвідчення водія тієї ж категорії або категорій відповідній особі на основі моделі Союзу, викладеної в Додатку I до Директиви 2006/126/ЄС. У такому випадку та як відступ від пункту 12 Додатку I до Директиви 2006/126/ЄС, держави-члени повинні ввести в поле 12 посвідчення водія спеціальний тимчасовий код Союзу «99.01 (макс. 6.3.2025)», який має таке значення: «Спеціальний випуск, дійсний лише протягом періоду тимчасового захисту (права UA втрачена або викрадена)».
При проведенні перевірки, зазначеної в частині 1 цієї статті, і перед видачею водійських прав, згаданих у цій частині, для категорій AM, A1, A2, A, B, B1 і BE, держави-члени можуть вимагати іспит із застосуванням мінімальних стандартів фізичної та розумової придатності відповідно до національного законодавства, прийнятого для транспонування Додатку III до Директиви 2006/126/ЄС.
Під час проведення перевірки, зазначеної в частині 1 цієї статті, і перед видачею водійських прав, згаданих у цій частині, для категорій C, CE, C1, C1E, D, DE, D1 і D1E, держави-члени можуть вимагати іспит із застосуванням мінімальних стандартів фізичної та розумової придатності відповідно до національного законодавства, прийнятого для транспонування Додатку III до Директиви 2006/126/ЄС.
3. Водійські права, зазначені в параграфі 2 цієї статті, взаємно визнаються в межах Союзу. Без шкоди для будь-яких майбутніх актів Союзу, що стосуються тривалості тимчасового захисту, шляхом відступу від пункту 4(b) та пункту 11 Додатку I до Директиви 2006/126/ЄС, датою закінчення терміну дії такого посвідчення водія є 6 березня 2025 року. Однак, незалежно від дати, зазначеної в посвідченні водія, його адміністративна дійсність має відповідати тривалості тимчасового захисту щодо осіб, відряджених з України, як зазначено у статті 4 Директиви 2001/55/ЄС, або до тривалості тимчасового захисту чи належного захисту згідно з національним законодавством, яким користується власник, залежно від того, що закінчиться раніше. Власник буде належним чином поінформований про таке обмеження.
4. Якщо неможливо здійснити перевірку, зазначену в параграфі 1, відповідна держава-член не повинна видавати водійські права, зазначені в параграфі 2. У такому випадку держава-член може видати відповідній особі водійські права, дійсні виключно на її території, відповідно до її національного законодавства. Цей дозвіл відрізнятиметься від моделі, викладеної в Додатку I до Директиви 2006/126/EC.
5. Після закінчення періоду тимчасового захисту для осіб, переміщених з України відповідно до статті 4 Директиви 2001/55/ЄС, посвідчення водія, видані державами-членами відповідно до цієї статті, втрачають чинність.
Стаття 7
Запобігання шахрайству та підробці
При імплементації цього Регламенту держави-члени повинні використовувати всі відповідні засоби для запобігання та боротьби з шахрайством, пов’язаним з документами водія, виданими Україною, та їх підробкою.
Держави-члени можуть у будь-який час перевірити дійсність документів водія, виданих в Україні. Держави-члени можуть відмовити у визнанні таких документів водія. У разі негативної відповіді або відсутності відповіді від українських органів влади щодо прав, на які претендує власник документа водія, виданого в Україні, або коли є серйозні сумніви щодо автентичності документа водія, які вказують на потенційний ризик для безпеки дорожнього руху.
Держави-члени не застосовують положення цього Регламенту до документів водія, виданих Україною в електронній формі, якщо вони не можуть перевірити їх автентичність, цілісність та дійсність.
Стаття 8
Подальші дії
Комісія звітує Європейському Парламенту та Раді про застосування цього Регламенту кожні шість місяців після набрання ним чинності, головним чином на основі інформації, наданої державами-членами Комісії.
Стаття 9
Набрання чинності та застосування
1. Цей Регламент набуває чинності через п’ять днів після його публікації в Офіційному журналі Європейського Союзу.
2. Цей Регламент припиняє діяти на наступний день після закінчення періоду застосування тимчасового захисту для осіб, переміщених з України, як зазначено у статті 4 Директиви 2001/55/ЄС, відповідно до статті 6 цієї Директиви.
Цей Регламент є обов’язковим у повному обсязі та безпосередньо застосовується в усіх державах-членах.
Вчинено в Брюсселі 18 липня 2022 року.
Європейським парламентом Президент Р. МЕЦОЛА
Радою Президент З. НЕКУЛА
(1) Позиція Європейського Парламенту від 7 липня 2022 року (ще не опублікована в Офіційному журналі) та Рішення Ради від 18 липня 2022 року.
(2) Директива Ради 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у випадку масового напливу переміщених осіб і про заходи, що сприяють справедливим зусиллям держав-членів щодо прийому таких осіб і несення наслідків їх прийняття (ОВ L 212, 7.8.2001, с. 12).
(3) Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року про виявлення масового припливу переміщених осіб з України у значенні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та з наслідком ініціювання тимчасового захисту (ОВ L 71, 4.3.2022, с. 1).
(4) ОВ L 161 від 29.05.2014, с. 3.
(5) Директива 2003/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 липня 2003 року про початкову кваліфікацію та подальшу підготовку водіїв певних дорожніх транспортних засобів для перевезення вантажів або пасажирів, яка вносить зміни до Регламенту Ради (ЄЕС) № 3820/85 та Директиви Ради 91/439/ЄЕС та скасовує Директиву Ради 76/914/ЄЕС (ОВ L L 226, 10.9.2003, стор.
(6) Директива 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про водійські права (ОВ L 403, 30.12.2006, С. 18).
(7) Регламент (ЄС) № 1072/2009 Європейського Парламенту та Ради від 21 жовтня 2009 року про загальні правила доступу до ринку міжнародних автомобільних перевезень вантажів (ОВ L 300, 14.11.2009, С. 72).
(8) Регламент (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію певного соціального законодавства щодо автомобільного транспорту та про внесення змін до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 та про скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3820/85 (ОВ L 102, 11.04.2006 р., стор.
Коментарі